Віє-cіє завірюха…

Віє-cіє завірюха —
Вже не втнеш, де ніс, де вуха.
Зникли чоботи в сестрички,
Шубка, шапка й рукавички.

Десь поділися санчата,
Вуса лиш блищать у тата.
Ще присипав трішки сніг —
Не залишилось і їх.

Поруч ходить біла пляма —
Це, напевно, наша мама.
А дідусь своє співа:
«Я — мов баба снігова!»

Віє-сіє завірюха —
Вже не втнеш, де ніс, де вуха.
Де доріжка? Де будинок?
Може, годі вже сніжинок?!

© Янко Гортало

Зображення вгорі згенеровано AI

Сподіваємося, вам сподобався цей дитячий вірш. Бажаєте ознайомитися з іншими авторськими віршиками Янка Гортала? Чудова ідея! Вони ось тутечки…

Ви можете вільно використовувати інформацію з цього сайту з некомерційною метою із зазначенням авторства (автор — Янко Гортало). Щодо іншого формату використання, будь ласка, звертайтеся до автора.