Ми стояли просто неба
І дивились просто в небо.
А по небу, мов примари,
Лізли велетенські хмари.
Вчора вранці на мій ніс
Павучок малий заліз
І сказав: «Вітаю, пані!
Можна всістись на дивані?
Натомив я тіло й душу –
Відпочити тепер мушу»...
А у тата у мого
Такі вуса, що ОГО!
Тягнуться аж до підлоги,
Ще й чіпляються за ноги.
Мої капці неслухняні,
Губляться весь час вони:
То сховаються в піжамі,
То залізуть у штани.
Цілий день гасає Ніна
По горбках і рівчаках,
Позбивала всі коліна,
А бруднюща – що аж страх...
Мухи дві на жовтім манго
Рухалися в ритмі танго.
Пересіли на омлет
Танцювати менует.
Жирафа в жовтих чобітках
Зустрічним бідкалася: «Ах!
Як важко бігти на підборах
По кабінетах й коридорах!»

