Осінні котики

Дитячий вірш Янка Гортала “Осінні котики” — про осінь, про котиків, яких вона полонила, і про осінній настрій

Повкладались на підвіконнях
І принишкли, лежать, мов тіні,
Наші котики, тихі й сонні,
Котики наші осінні.

Їм не треба робити уроки,
Тож, надувшись, мов жабки в хутрі,
Затулили лапками щоки
І дрімають, спокійні й мудрі.

Вже не звабить їх запах рибки,
Не посуне ніяка сила,
Їхнє місце тепер — коло шибки.
Це так осінь їх полонила!

А за шибкою — зграї пташині:
Серпокрильці, лелеки, крижні.
І хмаринки — то чорні, то сині,
Недосяжні і дивовижні.

І муркочуть коти без упину,
Оплітають піснями будинок.
І смиренно рахують години,
Що лишились до перших сніжинок.

Мліє літо в котячих долонях…
І застигли, мов на картині,
Наші котики на підвіконнях,
Котики наші осінні.

© Янко Гортало

Сподіваємося, вам сподобався цей дитячий вірш. Бажаєте ознайомитися з іншими авторськими віршиками Янка Гортала? Чудова ідея! Вони ось тутечки…

Ви можете вільно використовувати інформацію з цього сайту з некомерційною метою із зазначенням авторства (автор — Янко Гортало). Щодо іншого формату використання, будь ласка, звертайтеся до автора.