У нашого тата
Сорочка картата,
А в дідуся —
Смугаста уся…
"Люлі-лю", — співає мама,
"Баю-бай", — татусь шепоче —
І маленька доня в ліжку солодко стуляє очі.
Ми стояли просто неба
І дивились просто в небо.
А по небу, мов примари,
Лізли велетенські хмари.
А у тата у мого
Такі вуса, що ОГО!
Тягнуться аж до підлоги,
Ще й чіпляються за ноги.
Віє-cіє завірюха —
Вже не втнеш, де ніс, де вуха.
Зникли чоботи в сестрички,
Шубка, шапка й рукавички.
Мама зв'язала светр мені нині:
Рукава – в ромашках, кульбабки на спині.
Зустріла мене у цім светрі корова –
Й злизала обнову без жодного слова.

