Сон мурахоїда

Одного дня мурахоїд
З’їв сто мурашок на обід
Та спати вліз під сливу.

І сниться дивний сон йому:
Мов він бреде через пітьму,
Шукаючи поживу.

Довгенько йшов мурахоїд,
І лаяв мурашиний рід,
Що заховався вправно,

Аж бачить: щось страшне стоїть,
Рогате, з іклами, гарчить,
Завбільшки з динозавра.

Сердешний наш мурахоїд
Скоцюрбився від страху, зблід,
М’яким став, наче тісто.

“Привіт! — завив страшний сусід. —
Звусь я МУРАХОЇДОЇД!
І зараз буду ЇСТИ!”

Міг бути траурним цей вірш,
Та сон розвіявся раніш,
Ніж клацнули щелепи.

І з того часу неборак
Їсть не мурах, а пастернак,
Не маючи халепи.

© Янко Гортало

Сподіваємося, вам сподобався цей дитячий вірш. Бажаєте ознайомитися з іншими авторськими віршиками Янка Гортала? Чудова ідея! Вони ось тутечки…

Ви можете вільно використовувати інформацію з цього сайту з некомерційною метою із зазначенням авторства (автор — Янко Гортало). Щодо іншого формату використання, будь ласка, звертайтеся до автора.