Годинниковий гном
Якось, знудившись у бабці,
Я поліз аж на горище,
Сів на скриню, скинув капці
Й слухав, як вітрисько свище.
Раптом – звуки звідкись дивні.
Я подумав: "То розбійник!"
А насправді – гномик в скрині
Чистив ковпачком годинник.
Вартував він час казковий,
І, рахуючи години,
Від пиляки чарівної
Чхав неспинно щохвилини.
