Подушкова Фея
Це трапилось дуже-дуже давно. Коли на світі ще не було жодної подушки, і солодко спати люди не могли. Сновидіння їхні були такими ж жорсткими, як ліжка, на яких вони ночували...
Якось уночі прокинулась Головна Фея від неприємних звуків, які линули невідомо звідки. Прислухалась вона уважніше і зрозуміла, що це – сни людей. Скрипи, шарудіння та завивання вітру – ось що було в тих снах.
«Яке неподобство, – подумала Головна Фея, – Треба терміново щось міняти. Завтра ж зберу усіх помічниць на Раду. Одна голова – добре, а тисяча – краще».
Наступного ранку покликала Головна Фея Яснокота і почала його ніжно чесати за вушком, а кіт в свою чергу замурчав чарівну мелодію, яку феї могли почути в будь-якому куточку неба чи землі. Це був умовний знак. І до сніданку усі зібрались.
Треба сказати, що Головна Фея дуже любила Яснокота, тому часто чесала його за вушком просто так. І коли він починав чарівно мурчати, злітались усі маленькі чарівниці. Тоді Головній Феї нічого не залишалось, як проводити позачергову Фейну Раду. Яка ніколи не обходилася без чарівно-смачної кави, звареної Яснокотом. Між собою феї так і називали напій – «Яснокава».
Так було і цього разу: коли феї порозсідались, Яснокіт пригостив кожну гостю чарівно-смачною кавою, і почалась Фейна Рада. Головна Фея розказала про вкрай неприємні сни людей, і попросила кожну фею подумати, чим тут можна зарадити.
Спочатку усі чарівниці страшенно розхвилювались за людей, а особливо за дітей, їхніх улюбленців. Деякі феї навіть почали плакати, і Яснокоту стало непереливки. Він не встигав підносити хустиночки і заспокійливо мурчати для них. Треба сказати, що за Фейним Етикетом чарівниці мають завжди бути усміхненими та веселими і ніколи не плакати. Яснокіт знав, що Головна Фея дуже розсердиться, тому намагався, щоб вона не помітила кришталевих краплинок в очах помічниць. Літаючи від однієї до іншої, він так втомився, що сам ледь не заплакав.
Але феї швидко опанували себе і почали радитися. Зауважимо, що самі чарівниці ночують у м’яких затишних хмаринках, і тому завжди можуть бачити солодкі і дивовижні сни. Тож більшість фей пристали на те, що треба терміново облаштувати спочивальні для людей у хмаринках. А значить, в першу чергу треба змайструвати сходинки, які вестимуть від землі до самого неба.
Проте Головна Фея відхилила їхню пропозицію: «Поки люди доберуться до хмар, почнеться світанок, і часу на сон зовсім не залишиться». «Що ж робити?» – розхвилювались феї, і знову деякі з них трохи не розплакалися.
Слід сказати, що серед зібрання була одна незвичайна чарівниця. На відміну від інших вона була дуже пухкенькою, тому що обожнювала пампушки, і могла за одним махом з’їсти їх цілих тридцять штук! Ще вона страшенно любила поспати. Через це їй дали два імені: Сплюшка і Пампушка. Усі феї дуже любили Сплюшку-Пампушку через те, що вона була найдобрішою і найбезжурнішою феєю. А якщо вона бачила когось у біді, то не починала плакати від жалю, а одразу думала, як можна зарадити. Головна Фея вважала це ознакою зрілості душі і часто ставила її у приклад іншим.
Фея Сплюшка так любила поспати, що частенько засинала в найнепередбачуваніших місцях. Наприклад на Яснокоті. У цьому випадку проблем не виникало. По-перше, Яснокіт був зовсім не проти, а по-друге, він був такий само пухнастий і м’який, як хмаринки, на яких ночували усі феї. Та іноді Сплюшка засинала на землі. І сни її тоді були колючі та скрипучі, а часом навіть страшнючі.
Щоб такого не траплялося, фея винайшла... ПОДУШКУ.
Спочатку вона сплела з сонячних промінчиків шматок матерії. Потім пошила з неї щось схоже на торбинку, яку для м’якості наповнила шматочками хмаринок. А на небесному Звалищі Веселок, де обожнюють гуляти феї, набрала маленьких різнокольорових уламків. Ці шматочки також були відправлені в торбинку. Останнє, що потрібно для подушки, вирішила Сплюшка, – це Яснокотове муркотіння.
(Для того, щоб ловити звуки, у фей є спеціальний пристрій, який називається Звукотягом. Це досить складна штукенція, тому заглиблюватись у подробиці конструкції не будемо. Скажемо тільки, що Звукотяг – це така коробочка, яка спочатку заморожує звуки, потім засмоктує їх, гармонізує та перетворює на іскристу музичну пиляку).
Подушка вийшла чудова. Тепер, де б не засинала Фея Сплюшка, вона могла бачити дивовижні сни, бо подушка завжди була з нею. Сплюшка прилаштувала до неї два ремінці і отримала щось на кшталт рюкзачка. Спочатку вона його трохи зачіпала крильцями, коли приземлялася. Але з часом призвичаїлась, і подушка не завдавала їй жодного клопоту.
Так чому ж мовчала Сплюшка на Фейній Раді, адже у неї був готовий рецепт солодких сновидінь? Справа в тому, що феям суворо заборонено спати на землі, тому що коли вони засинають, то стають видимими. А Фея Сплюшка страшенно боялася зізнатись Головній Феї, що часто спить серед людей.
Врешті-решт Сплюшка не витримала. Вона замахала крильцями та невисоко піднялась у повітря, щоб усі могли гарно розгледіти, що вона носить за плечима. Коли Сплюшка знову опустилась на землю, то почала несміливо пояснювати, як і чому їй довелося винайти подушку. Спочатку Головна Фея так суворо зводила брови, що Яснокіт добряче понервував. Варто сказати, що він хвилювався за кожну з фей навіть більше, ніж вони самі за себе. Тож феї вважали Яснокота своїм ангелом-охоронцем.
Так от, Яснокіт вже приготувався зробити якусь капость, щоб привернути увагу Головної Феї до себе. «Мабуть подеру кігтями хмаринки, – вирішив він, – Як минулого разу, коли Головна Фея збиралась насварити за непослух Фею Ластовинку».
(Фея Ластовинка на початку минулої весни замість того, щоб приклеювати ластовиння, полетіла на Звалище Веселок, а там Яснокіт якраз змайстрував гойдалку із однієї старої веселки. Фея Ластовинка так сильно розгойдувалась, що розгубила пів-мішечка ластовиннячка. Тому минулої весни багато діток так і не отримали свою порцію золотавих кружавчиків на ніс. За подерті хмарини Яснокоту від Головної Феї звичайно дісталось, але він ні на хвильку не пожалкував про свій вчинок).
Яснокіт вже приготувався знову повипускати свої кігтики на волю, аж раптом обличчя Головної Феї пом’якшало. Адже Фея Сплюшка все ж таки була жива-здорова, а її винахід легко вирішував проблему. Залишалось тільки понашивати подушок для усіх людей. Це було не дуже складно, тому що фей ціла тисяча, а ще Головна Фея, та й Яснокіт на додачу. До того ж в помічники завжди можна запросити метеликів.
Феї вирішили нашити подушок двох видів: з мурчанням Яснокота та без нього. По-перше, муркотіння – це на любителя. Не усіх же приваблюють коти. А по-друге, Яснокіт міг зірвати голос – спробуй-но стільки помурчати.
(Подушки з муркотінням Яснокота призначалися для будинків, де вже мешкає кіт, або кілька котів. До речі, якщо на вашій подушці полюбляє спати котик, значить вона у вас з Яснокотовим мурчанням. Коти обожнюють ці подушки!)
Головна Фея призначила відповідальною за пошиття подушок Сплюшку, і назвала її Подушковою Феєю. Сплюшка була щаслива.
Подушкова Фея однаково любила усі три свої імені, і кожне з них вишила на своїй подушечці. От тільки ім’я Пампушка змушувало її трохи червоніти. Тож відкриємо вам іще одну таємницю, про яку не здогадується навіть Яснокіт: любов чарівниці до пампушок була настільки сильною, що часом вона могла навіть поцупити декілька з них.
Тож якщо у вас вдома іноді зникають пампушки, не лякайтеся – це Подушкова Фея знову не втрималась. Вибачте їй цю слабкість, погодьтесь: дві-три пампушки – не така вже й велика плата за ваші солодкі сни.
Кінець
Ще казки Янка Гортала:
Таємниця Зубної Феї
Ведмеже бажання
ГОЛОВна казка
Відео Янка Гортала для тебе:
Віршик-колискова "Час спати"